Германия

10 листопада 2004 року міністр оборони Німеччини Петер Штрук оприлюднив плани реформування збройних сил, згідно з якими чисельність військовослужбовців і цивільних осіб, зайнятих в обслуговуванні частин бундесверу, скоротиться на третину (будуть звільнені 35 тис. військовослужбовців і 49 тис. цивільних осіб), а 1 гарнізонів на території Німеччини будуть розпущені.
Поряд із скороченням будуть проведені реформи системи комплектування армії та основних принципів її застосування.
З 1 липня 2011 року обов'язковий військовий призов до армії Німеччини припинено. Таким чином, бундесвер перейшов до повністю професійної армії.
Реформа принципів застосування армії означає скорочення опорних пунктів бундесверу загалом з 600 до 400. Насамперед це стосуватиметься баз сухопутних сил на території країни. Міністерство оборони не бачить сенсу у тому, щоб утримувати у межах Німеччини важко озброєні частини. Оскільки районом можливих операцій бундесверу тепер вважається весь світ, то прийнято рішення, що правильніше міститиме військові бази за межами Німеччини, на території країн Східної Європи, які ввійшли до НАТО, куди незабаром будуть передислоковані головні ударні угруповання НАТО.
Основний бойовий танк Leopard 2

При цьому змінюється термінологія — тут передбачається розмістити не «військові бази», а «опорні пункти швидкого розгортання» та «зони співробітництва у сфері безпеки», тобто плацдарми, які стануть основою для «швидкого розгортання збройних сил проти терористів та ворожих держав».
Німеччина є однією з найактивніших країн НАТО, яка забезпечує військово-політичний альянс під час усіх миротворчих операцій (Афганістан, Сербія, Македонія, Косово, Сомалі тощо) значною часткою особового складу. Німецькі війська також входили до складу багатонаціональних сил ООН у Центральній та Західній Африці.

З 2000 року закордонні операції бундесверу щорічно коштують бюджету країни приблизно 1,5 млрд євро.
У ході реформи до 2010 року німецькі війська будуть поділені на 3 типи:

     сили швидкого реагування (55 тис. осіб), що призначаються для ведення бойових дій у будь-якій точці земної кулі;
     миротворчий контингент (90 тис.);
     базові сили (170 тис.), розквартовані в Німеччині та які складаються з підрозділів управління, служб тилу та забезпечення.

Ще 10 тис. військовослужбовців складуть екстрений резервний запас під безпосереднім керуванням головного інспектора бундесверу. У кожен із трьох корпусів увійдуть підрозділи сухопутних, військово-повітряних, військово-морських сил, об'єднаних сил забезпечення та медико-санітарної служби.
На озброєння армії у зв'язку з вищезгаданим більше не закуповуватимуться важка бронетехніка та артилерійські системи. Це пов'язано з вимогами підвищеної мобільності, що висуваються до сил швидкого реагування. У той же час, Німеччина закупить 180 бойових літаків багатоцільового використання Eurofighter Typhoon.
Орган координації силових відомств - Федеральна рада безпеки (Bundessicherheitsrat), що складається з канцлера, начальника канцлерського апарату, міністрів закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, фінансів, економіки та юстиції.